Іванов Валерій Федорович
Школа… Це звичайний будинок, до
якого приходять учні, щоб
провести там 9 чи 11
років? А можливо, це
все-таки щось більше, ніж просто
споруда, де вивчають певні
предмети? Школа – це те місце, де
нас навчають і
ми навчаємо.
Помиляються ті, хто вважає, що школа
готує дитину до життя, бо
школа – це і є життя: щоденні
клопоти, пошуки і знахідки, падіння і злети. І все по-справжньому. Тут
не буває
повторного дубля чи переписаної
начисто сторінки.
Учень щоденно переступає поріг школи, сідає за парту, розгортає підручник…
Усе, як завжди. І
навряд чи хоч один
із них замислився
над тим, що з
дня на день,
крім педагогів, на
нього працює технічний
персонал, медичний працівник,
психолог, адміністрація школи. Щодня
творча енергія багатьох людей
зливається воєдино, заради
того, щоб усе
було, як завжди,
щоб учень увійшов
до класу. Безліч
ниточок має вдало переплестися,
не заплутавшись, щоб учень
сів за парту. Жодного натяку
на вузличок не
можна допустити, аби учень
розгорнув підручник. І тільки
тому все працює
так злагоджено, що ниточки
знаходяться в руках шкільного
адміністратора.
Сьогодні керівник навчального
закладу – це адміністратор і юрист,економіст і маркетолог,
менеджер і фахівець із
кадрів, соціолог і психолог, та, в першу
чергу, педагог, людина творча. Саме він
комплектує команду, формує
місію навчального закладу, створює імідж
своєї школи. І тільки від
директора залежить, чи працюватиме
творчо весь колектив, чи
стане єдиною командою однодумців, а не групою
людей, зібраних під одним
дахом.
Пригадую притчу, як перехожий зустрічав
кількох людей, що підіймали
важке каміння вгору. І тільки
одному вдалося дістатися вершини,
хоча його камінь був
найбільший і найважчий, бо лише він
розумів, що зводить храм, а не
просто несе камінь
для будівництва.
У кожного директора свій власний почерк, свій стиль керівництва, своє
бачення, свої перспективи. Головна моя задача: об’єднати зусилля всіх учасників навчально-виховного процесу у
міцну шкільну родину. Усіх, хто живе школою і дбає про її майбутнє. Бо
хіба директор може бути справжнім і мудрим
без батьків, дітей, вчителів. Це велике родинне коло, якому немає ні
початку, ні кінця, воно заповнене великою любов'ю.
І зараз я – директор школи!
Директор, який пишається своїм колективом. Бо розумію, що кожен
працівник школи , як і я, не
бездумно тягне каміння, а свідомо
будує храм. Храм науки, честі, національної гідності. Яким буде
наше спільне творіння
залежить від кожного особисто, від усіх разом і
від мене як керівника – організатора.
Комментариев нет:
Отправить комментарий